Слава визволителям Криворізького району 2014
Анотація проведеної естафети
18 лютого Валівська ЗОШ першою серед шкіл Криворізького району розпочала естафету пам’яті «Слава визволителям Криворізького району 2014», присвячену 70-ій річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ій річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-45 р.р.
В рамках заходу учнями школи було створено виставку фотографій і плакатів воєнних років та виставку дитячих малюнків «Весняний салют визволителям».
Творчо-пошукова група, а саме Савенко В. (9 клас), Козаченко О. (9 клас), Ткаченко К. (8 клас), Алєксєєнко А. (8 клас), Шевцовою Т. (8 клас) під керівництвом вчителів-істориків Похлеби О.М. та Романюк В.В., зібрали матеріал про визволення нашого села Валове, зокрема про воїнів-визволителів – М.Я. Гостищева та О.Д Рудишина. Віднайти необхідний матеріал саме про визволителів села було складно, та все ж, завдяки наполегливим пошукам, творчій групі це вдалося. В архівах школи зберігаються фотоальбоми сім’ї М.Я. Гостищева та О.Д. Рудишина. Деяку частину інформації почерпнули з книг О.Векленка «Свіча пам’яті». Всю зібрану інформацію учні продемонстрували на літературно-музичній композиції, яка відбулася в актовому залі школи. До нас на свято завітали – сільський голова Валівської сільської ради Мельніченко О.М. та голова ради ветеранів Проконіна Л.Я.
На святі виступали учні 5-го, 6-го класів. Всі затамували подих, коли зазвучала пісня «Огонек», у виконанні учнів 8-го і 9-го класів, яка нагадала про вірність кохання, про надію дочекатися з війни дорогої людини. Тільки тихенько опускаються руки в карман, щоб достати хустку, витерти ті сльози, які катають на щоках гостей.
З кожним роком все менше і менше стає тих людей, які нам здобули Перемогу. Лише пам’ять забути про них не дає, пам’ятаймо про них і молімося Богу.
У нашій пам’яті назавжди залишиться ваш урок честі й слави, героїзму і самопожертви, патріотизму і вірності Вітчизні славних героїв Великої Вітчизняної війни.
Презентація пошукового матеріалу
Фотогалерея
Відео
Сценарій естафети пам'яті
"Слава визволителям
Криворізького району 2014"
(Звучать фанфари, виходять ведучі) 
В.1. У пам'яті світлій, у квіті сердець,
У сплесках вечірніх ясних озерець -
Вічні, як вітер, як зело, як спів,
Вічні, як сонце навіки віків,
В.2. Вічні, бо кривду збороли страшну
У сорок п'яту священну весну;
Вічні, бо правдою стверджені в грім,
Воїни житимуть в серці моїм!
В.1. Доброго дня шановні присутні. Сьогодні наша школа розпочинає естафету пам’яті «Слава визволителям Криворізького району», присвяченої 70-й річниці визволення Криворізького району, 70-й річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р.
В.2. Сьогодні ми згадаємо тих, хто визволяв наше село від фашистських загарбників, хто поліг у бою, захищаючи наш рідний край.
(відео про війну )
В.1. Увага! Урочистості , присвячені естафеті пам’яті оголошуються відкритими!
(звучить гімн України)
В.2. До нас завітали почесні гості сільський голова Валівської сільської ради Мельніченко О.М., голова ради ветеранів Валівської сільської ради Проконіна Лідія Яківна.
В.1. До слова запрошується сільський голова Валівської сільської ради Мельніченко О.М.
В.2. Ми народилися і виросли на мирній землі. Ми добре знаємо як шумлять весняні грози, але ніколи не чули гарматного грому. Ми бачимо як споруджуються нові будівлі, але не уявляємо як легко вони руйнуються під зливою бомб та снарядів. Чим далі віддаляє нас невблаганний час від подій Великої Вітчизняної Війни , тим вагомішим постає перед сучасниками безсмертний подвиг покоління , яке розгромило фашизм і врятувало людство від рабства.
В.1.. Історія – це людська пам’ять, яка нічого не забуває, ні доброго ні поганого, все в неї на обліку , все передається з покоління в покоління.
В.2. Кожного року ми віддаємо шану героям ВВв, покладаючи квіти на пам’ятному місці.
(на екрані з’являється фото пам’ятника)
В.1. Кожної весни в щедрому промінні сонця яскраво бронзовіє велична скульптура воїна з опущеним автоматом. До грудей в скорботі припала мати. Це символічно: Вітчизна, опираючись на своїх синів, тужить за тими, що загинули в боротьбі з лютим ворогом. На барельєфній частині справа зображено нестримний похід бійців з прапором і зброєю в руках, а зліва мов на сторінці великої книги історії напис: «Вічна слава героям, які віддали життя за батьківщину 1941-45 р.р.!».
В.2. Тут же на мармуровій плиті пам’ятника золотими літерами викарбовано імена загиблих воїнів за звільнення с.Валове - гвардії лейтенанта Богданова К.І., молодшого лейтенанта Гостіщева М.Я., рядових Білоусова М.С., Борща Б.П., Ільгова С.І., Кисіля П.Б., Кулаковського В.В., Косолапов Н.П., Сапронов М.Ф., Шершньов І.К.
(Виходять учні з інформацією про Гостищева та Рудишина, на екрані їхні фото)
Учень 1. Михайло Якович Гостищев 1914 року народження. В дитинстві полюбляв читати, співати, захоплювався грою на гітарі, балалайці. В 16 років приймав активну участь в художній самодіяльності.
Учень 2. До війни працював в колгоспі «Червоний хлібороб» Михайлівського району Запорізької області, а також в місті Маріуполі на будівництві металургійного заводу.
Учень 3. В травні 1939 року одружився з Олександрою Федорівною Ткаченко. 22 вересня 1941 року в них народилась донька Алла. Та нажаль Михайло Якович про це не дізнався, оскільки загинув на війні.
Учень 4. Уже давно за сімдесят,
Як рідну землю визволяли.
Коли тримали автомат,
Коли братів своїх ховали.
Коли все шкереберть ішло:
Снаряди, танки, кулі, люди…
Як плакав змучений Дніпро!
Земля в крові по всіх усюдах…
Учень 1. Є в нашому селі площа імені Рудишина, названа на честь загиблого воїна-розвідника. В дні Великої Вітчизняної війни, при визволенні нашого села 26 листопада 1943 р. о 12 годині дня першими ввійшли розвідники військової частини польова пошта №11662 «П». В складі цієї розвідки був Рудишин Анатолій Леонідович.
Учень2. В момент, коли розвідники, розбившись на дві групи, наблизились до квадратної площі в центрі села, з горища однієї будівлі «заговорив» ворожий кулемет. В цій схватці було смертельно поранено Анатолія Рудишина.
Учень 3. Анатолій Рудишин народився 26 березня 1926 року. У 1942 році добровольцем, як комсомолець, пішов на фронт. Командир розвідників згадував, що Анатолій був дисциплінованим, хоробрим воїном, хорошим товаришем. Війна обірвала його життя на 18-му році. Але пам’ять не обривається.
Учень 4. Влітку 1946 року батьки Анатолія приїхали в село й розшукали могилу сина, яка знаходилася на старому кладовищі. Останки молодого воїна було перевезено до Шепетівки.
Учень 5. В архіві нашої школи міститься сімейний альбом М.Я.Гостищева. Увага на екран. (Презентація про Гостищева)
(виходять діти з віршами)
- Давно вже минула війна,
Проминули десятки літ,
І на пагорбі в Валовому
Солдатам пам’ятник стоїть!
- І буде він стояти там
Для мертвих і живих,
Щоб не забули ми про те,
Хто в братській тій могилі спить.
- Стоїть обеліск, і на нім імена,
Які вкарбувала священна війна.
Стоїть обеліск над печаллю могил,
Бійців українських упавши без сил.
- Стоїть обеліск, в нім скорбота німа.
Що в селах Вкраїни синів тих нема.
Вони тут не сіють, вони тут не жнуть,
Лиш вогники-квіти їм люди кладуть.
- Лиш сльози вмивають синів імена,
Що їх із собою забрала війна,
Що їхні серця дуже довгі літа
Земля українська в собі пригорта.
- Ми пам’ятаємо вас, наші герої!
Ми принесем конвалій навесні,
І чорнобривців літньою порою,
Калини кетяг у осінні дні.
- Залишим стигле яблучко на Спаса
І крашанку у Великодній час.
Щоб поминальна свічка не загасла,
Завжди ми пам’ятатимемо вас!
(інсценування пісні «Мой милый если б не было войны»)
В.1. Забути не можна того, чого не знаєш. Понад сорок років після війни жоден мешканець села не мав чіткого уявлення про жертви валівчан. Старші знали досить приблизно, що такий-то загинув, а той у фашистському концтаборі був, інший воював, а опісля повернувся живим додому… а молодь і цього не знала.
В.2. А коли в 1989 році поруч з пам’ятником з’явилися дві стели з іменами восьми десяти дев’яти односельців, загиблих на війні, це тепер багатьох наводить на роздуми: яке ж страхіття війна. За кожним прізвищем стоїть мати, діти-сироти і вдова-солдатка..
(пісня «Огоньок»)
В.1. Дівчина в сірій шинелі,
В куцих, простих чобітках
Йшла, де взривались шрапнелі,
Йшла з автоматом в руках.
В.2. Дівчата в бої йшли крізь ночі,
З калюж умивались дощем,
Їм бачились коси дівочі
Під грізним гарматним вогнем.
Недобрії очі лякали,
І танків боялись в бою.
Але, як мужчини, вмирали,
Землю обнявши свою.
(пісня «А закаты алые)
(виходить дівчина і розповідає вірш)
Комусь війна як мати рідна,
Та лише не для матерів.
Бо ж мати вбита горем, бідна,
В молитві за своїх синів
І день, і ніч. Їм просить долі,
Здоров’я, щастя і життя.
Бо десь сини у чистім полі
Й чи є у них те майбуття...
А їм би в світі цім радіти,
Сміятись і ростить дитя.
А їм би жити, жити, жити!
Та обірвалося життя.
І ось без руху, без кровинки
Лежить красивий молодий.
Немає в матері дитинки...
А де ж він рідний, дорогий?
Нікому вже до нього діла,
А як же сміх його дзвенів!
Душа на небо відлетіла —
Нема у матері синів...
(відео про війну http://www.youtube.com/watch?v=YoG0Fl1xzWU)
В.1. За ниви хлібні й ранки солов’їні,
За вітру шум і лагідні світання.
Усіх загиблих пошануймо нині
Скорботною хвилиною мовчання!
(хвилина мовчання)
В.2. З кожним роком все менше і менше стає
Тих людей, які нам здобули Перемогу.
Лише пам'ять забути про них не дає,
Пам’ятаймо про них і молімося Богу.
В.1. Нехай Вічні вогні на могилах горять,
Перед ними завжди на коліна ставайте.
Пам’ятайте живих і померлих солдат,
Схиліть голови – шану віддайте!
В.2. Нині небо на диво синє.
Білі й маленькі в нім хмарки.
Нині пісня тихо лине,
Лине-плине крізь роки.
(пісня "Дети солнца")
В.1 Ми передаємо естафету пам’яті «Слава визволителям 2014» іншим школам Криворізького району.
В.2 Ми дякуємо воїнам-визволителям за сьогоднішній мир, за надану можливість наступним поколінням жити і виховувати дітей.
В.1. Жовто-блакитні українські прапори
Шумлять над рідним полем, над водою,
І ми йдемо прорвати коло тьми
Просторим шляхом, вільною ходою.
В.2. назустріч долям, дивним неозорим,
В одній сім’ї як сестри і брати,
Йдемо без страху і без зброї
До нашої прекрасної мети.
В.1. У нашій пам’яті назавжди залишиться ваш урок честі й слави, героїзму і самопожертви, патріотизму і вірності Вітчизні славних героїв Великої Вітчизняної війни.
В.2. Ми свято стоїмо на варті миру,який вибороли для нас. Світла і вічна пам’ять загиблим воїнам! Честь і слава живим героям!
В.1. На цьому урочистості присвячені естафеті пам’яті, оголошуються закритими. Дякуємо за увагу.
(відео http://www.youtube.com/watch?v=30A_g0Aycos )
